пожалити


пожалити
I пожал`ити
-жалю́, -жа́лиш, док., перех.
1) Док. до жалити.
2) Жалити якийсь час.

II пож`алити
-лю, -лиш, док., перех., діал.
Пожаліти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Смотреть что такое "пожалити" в других словарях:

  • пожалити — ПОЖАЛ|ИТИ (5*), Ю, ИТЬ гл. 1.Пожалеть, пощадить; позаботиться: тако же иосифъ къ братии рече. азъ ѥсмь братъ вашь иоси(ѳ) ѥгоже вы продасте измальтѧномъ. азъ ѥсмь братъ вашь ѥмлѧисѧ за ногы ваша. и вы не пожалисте мене. Пал 1406, 89г; Тое же… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • пожалити — дієслово доконаного виду діал. пожалити дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • чи — (2) I. Частица. Вопросит. частица в риторическом вопросе разве, неужели: А чи диво ся, братіе, стару помолодити? Коли соколъ въ мытехъ бываетъ, высоко птицъ възбиваетъ; не дастъ гнѣзда своего въ обиду. 27. 1140: Святополкъ про волость чи не уби… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • пожалений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пожалити …   Український тлумачний словник

  • пожалитися — I пожал итися жалю/ся, жалишся, док. 1) Пожалити себе. 2) Жалитися якийсь час. II пож алитися люся, лишся, док., діал. 1) Пожаліти. 2) Пожалітися …   Український тлумачний словник

  • попекти — ечу/, ече/ш, док., перех. 1) Викликати опіки або відчуття болю від вогню, чого небудь гарячого, їдкого, пекучого. || у сполуч. зі сл. смага. Викликати сухість і шершавість губ (про внутрішній жар, спрагу). || у сполуч. зі сл. кропива. Те саме, що …   Український тлумачний словник

  • пожалитися — дієслово доконаного виду пожаліти; пожалітися діал. пожалитися дієслово доконаного виду пожалити себе; жалитися якийсь час …   Орфографічний словник української мови